Успешный город

Харків – столиця українського модерну

Що звичайний українець знає про Харків? Харків – промисловий гігант, перша столиця чи місто студентів? На наш погляд ці маркери пережиті, неактуальні та повною мірою ідентифікують наративи радянщини. Яке ж тоді справжнє обличчя цього українського міста?

Перш за все Харків – місто найзагадковіших архітектурних пам’яток і мова йде не про типовий конструктивізм, функціоналізм чи неокласицизм, в Харкові більш за всі міста України збереглися будівлі українського модерну – 25 споруд. Це і не дивно, адже саме у середовищі харків’ян зародилась ідея створення нового стилю в архітектурі з відбитком національного зодчества, стилю, що поєднав у собі м’якість і пластичність обрисів найзвичайнішої сільської хати, деталі дерев’яної, церковної архітектури та українського бароко. Цю ідею першим реалізував харківський архітектор-художник Василь Кричевський в будинку Полтавського губернського земства, що став найвищим взірцем українського архітектурного модерну.

Кричевський був надзвичайно талановитою та унікальною людиною. Він писав картини, будував архітектурні шедеври, був художником кіно, відродив килимарство, заснував керамічну школу українських мільйонерів і меценатів Ханенків, був першим ректором Академії Мистецтв в Києві. У зв’язку з гонінням на модернізм з боку пануючої ідеології Радянського Союзу, патріарх цілої династії видатних митців вимушений був емігрувати до Німеччини, а потім до Каракасу, де і помер.

Пам’ять талановитого архітектора, на жаль, увічнена в Харкові лише меморіальною дошкою на будівлі, де він вчився. Втім, до цієї постаті у 2020 році звертались неодноразово, адже Кричевський є автором тризуба – Державного Герба, затвердженого Центральною Радою у 1918 році. Його проєкт і його прізвище активно звучало серед тих, хто хотів відмовитися від необхідності затвердження Великого Герба України і вказував на довершеність графіки Кричевського під час скандального конкурсу 2020 року. Ще більше про постать та творчі здобутки унікального архітектора Кричевського можна дізнатися в авторському проекті «Український стиль з Максимом Розенфельдом».

У Харкові будинків в неоукраїнському стилі збереглося більше, ніж в будь-якому іншому місті України. Одну із перших будівель у стилі українського модерну звели 1913 року за проектом архітектора Євгена Сердюка для сільськогосподарської селекційної станції, нині – Інститут рослинництва ім. Юр’єва. Споруда дивує візерунками і декоративними балконами, з боку її прикрашає вежа з багатоярусним шатровим покриттям. Сьогодні, як і майже сто десять років тому, вчені виводять тут нові сорти і гібриди рослин, розробляють технології їх вирощування.

2020 року до Дня міста було завершено реконструкцію унікальної модернової будівлі 1912 року – Будинку Нерухомості Харкова, де вдалося зберегти на фасаді оригінальний бюст Тараса Шевченка. Монументальний пам’ятник звели на замовлення земства за проектом архітектора Бориса Корнієнка, який також спроектував будівлю Харківського історичного музею. Будинок називався Селянським і служив готелем.

Найяскравішим прикладом українського архітектурного модерну є будівля Харківської державної академії дизайну і мистецтв, зведена у 1915 році. Для розробки проекту фасаду був оголошений конкурс, який виграв архітектор Костянтин Жуков. Натхненний українською спадщиною, митець створив вдалий образ будинку, який увібрав у себе експресивні мотиви Західної України в поєднанні з європейським модерном.

На жаль, чимало здобутків української культури й досі не отримують значної уваги через радянський бекграунд. Така доля спіткала і особняк Бойка, збудований у 1911 році. Будівля мала два поверхи, хол з мармуровими сходами, що висвітлювався крізь скляний дах, усі стіни і сходи прикрашені розписами відомого художника Миколи Самокиша та панно Сергія Васильківського. У 1930 році особняк перетворили на багатоквартирний будинок, надбудувавши два поверхи, розібравши оригінальні дах і вежу, стіни з розписами пофарбували і побілили, а панно Васильківського взагалі викинули. Будинок втратив свою первісну привабливість, проте пізніше художники очистили розписи Самокиша від фарби.

Історія українського архітектурного модерну заслуговує великої уваги, адже цей напрям в архітектурі країни був штучно обірваний у самому розквіті – радянська влада відкрито переслідувала ідеологів і творців модернізму, прогресивні ідеї були забуті, проектні матеріали знищені, реалізовані об’єкти свідомо перебудовані до повної втрати первісного вигляду і стильових прикмет. Спроби червоного терору докорінно знищити сакральну українську культуру та його творців нанесли значний урон, проте українцям все ж таки вдалось по крупицях зібрати й зберегти шедеври українського модернізму, відомості про них та їх авторів. Авторський проект «Український стиль з Максимом Розенфельдом» розповідає, що Харків – це не місто «сталінок», «хрущовок» чи «брежневок». Що ті будинки, які були побудовані до 1917 року – це не загальноописове «дореволюційний», а це своєрідні пам’ятники української експресії на мапі міста, що мають велику історико-культурну цінність і потребують збереження та реставрації.

Документальний серіал «Український стиль з Максом Розенфельдом» можна переглянути за посиланням:
https://www.youtube.com/channel/UChyxBG8ELO9YT88DWedpCgQ