Успешный город

Карколомна історія харківського «Каскаду»

Наш Харків – місто міфів та легенд. Кожна з них прив’язана до певного місця чи особи, але всіх їх поєднує одне – вони розкривають першу столицю з нового ракурсу. Містичні історії про привидів у Молодіжному парку та метро змушують холодіти від благоговійного жаху, як і розповіді про прокляття театру-цирку Муссурі.
Проте, старше покоління згадує ще одну легенду, менш моторошну. Відповідно до неї, якщо в день народження Володимира Леніна, 22-го квітня, стати в центрі нижнього майданчика «Каскаду», сонце буде сходити строго по осі каскаду для спостерігача. Звісно, так лиш говорять, але різні архітектурні пам’ятки здавна служили астрономічними об’єктами.


Безсумнівно, краєзнавці заперечують цей ефект, але варто розібратись, звідки ж прийшло таке переконання. Вважається, що «Каскад» — «молодший брат» Марлінського фонтану, побудованого в Санкт-Петербурзі за ідеєю Петра І. В свою чергу, той запозичив ідею з резиденції французького короля, «Марлі де Руа, де Петро І гостював в 1717 році.


Під час воєн паркові сходи були зруйновані, тому в 1955 році було прийнято та реалізовано рішення про створення фонтану замість них. Відкриття пам’ятки приурочили до 300-річчя міста, а також – 300-тої річниці об’єднання України та Росії. На той час, датою заснування міста вважалась дата, вказана в Указі московського царя Олексія Михайловича про будівництво Харківської фортеці.


Однією із авторок проекту харківського «Каскаду» є Г. С. Маяк, ландшафтна архітектора, котра також брала участь і в озелененні міста, і в проектуванні каскадів дніпровських гідроелектростанцій у період з 1956 по 1971 роки. Інженерні роботи були виконані Ф. І. Савусканом.


Проведення реконструкції було дуже витратним процесом, оскільки потрібно було з нуля відтворити сходи між парком та вулицею. Сходи були побудовані ще до революції, що означає технічну складність, спричинену старістю конструкцій, та їх загальним станом. Враховуючи це, було прийнято створити абсолютно новий проект. Тому, фонтан замінив звичні східці, ставши однією з прикрас міста.
В 90-тих, фонтану довелось пережити не найкращі часи, що залишило свій відбиток. Деякий час в підніжжі розташовувались торговці-букіністи з своїми книжковими лотками. Згодом, на щастя, більшість з них перебралась на Балку.


Раніше, фонтан щозими радував містян, перетворюючись в круту гірськолижну трасу. Деякий час тут навіть проходили змагання з сноубордингу, збираючи любителів екстриму. Спеціально для цього організатори завозили сніг, а глядачі розташовувались на сходинках фонтана.
У 2004 році фонтан пройшов реконструкцію, завдяки чому тут з`явились нові клумби, а також лавочки для тих, хто бажав насолодитись шумом води та блиском сонця на ній. Крім того, тут часто грали музиканти, а також компанії з гітарами. В теплий час року тут працювали вуличні кафе, де харків’яни могли насолодитись кавою та фаст-фудом. Поруч зі спуском посаджені газони, на яких влаштовували пікніки.
Згодом було ще декілька реконструкцій, але головною подією стала остання, 2019 року. Під час неї було прийняте рішення про перетворення фонтану знову в сходи. Міська влада обґрунтувала це тим, що утримання обходиться занадто дорого у зв’язку з високою вартістю води, а також імовірністю швидкого руйнування через «плаваючий грунт та вібрації метро».


Урочисте відкриття відбулось напередодні дня міста, 23 серпня 2019 року. Перед сходинками, що спускаються до Клочківської, розташований «брат-близнюк» фонтану, що знаходиться внизу, а також було реконструйовано старий, що знаходився на верхній терасі.

Фото от Iluhis Pshenichny


Тож, наразі, «Каскад» — це гранітні сходинки, що ведуть до величного фонтану з яскравим підсвічуванням, яке вмикають з настанням сутінків. Вони створені таким чином, аби задовольнити потреби не лише звичайних гостей парку, а і людей з обмеженими можливостями, — вздовж сходів наявне місце для спуску. Обабіч розташовані квітники та ліхтарі, система відео спостереження та системи музичного супроводу.
На жаль, місця для легенд та міфів залишається все менше і менше, їх витісняють нові технології та повсюдний скептицизм. Разом з цим змінюється і світ навколо, повільно, проте впевнено знищуючи сліди давнини. А так хотілось би, аби в світі залишилось ще трошки незвіданого та невивченого, схованого в старих маєтках, пам’ятниках та розповідях старших людей.