Главная / Главное / Як живуть театри Харкова без гастролерів з Росії

Як живуть театри Харкова без гастролерів з Росії

Ще кілька років тому абсолютна більшість гастролерів приїздили до Харкова з Росії. Проте після анексії Криму все різко змінилося: зустріти російських артистів у місцевих театрах тепер майже неможливо. Як це позначилося на роботі театрів?
Джерело: https://www.bbc.com/ukrainian/features-47562574

Харків ще з радянських часів вважався визначальною точкою на карті гастрольних маршрутів. “Якщо Харків програму або спектакль прийняв, можна сміливо прокатувати їх по всіх сценах СРСР”, – казали артисти.

Всього у Харкові сім державних театрів, ще півтора десятки – недержавних театрів та студій, що пропонують глядачеві як класику у новому прочитанні, так і п’єси сучасних драматургів.

Театрально-концертна афіша міста завжди була великою та строкатою і при цьому вельми одноманітною з географічної точки зору. 90% гастролерів приїздили з Росії.

Це різко змінилося з анексією Криму та початком війни на сході України.

В’їзд до України заборонили тим, хто публічно підтримав анексію Криму, а також тим, хто порушував українське законодавство і в’їжджав на півострів не через українські пункти пропуску.

Член Національної спілки театральних діячів, театральний критик Юрій Хомайко переконує, що харківський глядач не так вже й багато втратив.

“Росіяни ще років за п’ять до війни помітно знизили планку та переважно привозили антрепризи: одна “зірка” серіалів в оточенні третьорядних акторів часто на посередній сценарній основі робили “чьос” Україною”, – каже пан Хомайко.

Звичайно ж, були і гастролери, яких із задоволенням згадує, наприклад, директор Харківського академічного драматичного театру ім. Шевченка Маргарита Сакаян: “Раніше на сцену нашого театру виходили зірки РФ першої величини – Меншиков, Джигарханян, актори МХАТу”.

Тепер дозвіл на виступи артистів з РФ дає СБУ.

Вона орієнтується не лише на “Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці”, що затверджений Міністерством культури України і постійно поповнюється, але також може перевірити й акаунти потенційних гастролерів у соцмережах.

Харківський театр

Станом на вересень 2018 року до переліку входило 144 людини. А от активісти громадського руху “Відсіч” зібрали та зареєстрували у Службі Безпеки досьє на 700 – причому не тільки громадян РФ.

Отож перспектива гастролей колишніх улюбленців харківської публіки доволі примарна.

Грошей стало більше чи менше?

Директор Харківського академічного драматичного театру ім. Шевченка Маргарита Сакаян каже, що навіть до війни у них не було надто багато російських гастролерів.

“Ми ніколи не робили ставки на заїжджих артистів. Аншлаг на виставі нашого театру приносить незрівнянно більше грошей, ніж прибуток від оренди. А з початком війни глядачів стало не менше, а більше. Навіть дивно таке говорити, але ми завдяки відсутності російських гастролерів тільки виграли! Бо вся Україна поїхала до нашого театру”, – розповідає вона.

Насправді з початком війни глядачів стало не менше, а більше. Навіть дивно таке говорити, але ми завдяки відсутності російських гастролерів тільки виграли! Бо вся Україна поїхала до нашого театру

Схожа ситуація і в Харківському національному академічному театрі опери та балету ім. Лисенка.

Заступниця гендиректора з маркетингу та розвитку Ольга Євдокимова каже, що театр приймає щомісяця 4-6 гастролерів. І вже не російських, а українських та європейських.

Фінансово театр від цього тільки виграв: за останні чотири роки, каже вона, потік глядачів зріс у чотири рази, а прибутки від квитків – утричі.

“Творча група з Нідерландів поставила у нас оперу “Шукачі перлин”, що пройшла з великим успіхом. Хореограф з Франції Йохан Нус поставив балет “Маленький принц”, який харків’яни теж зустріли із захватом. У січні цього року ми підписали угоду з Opera Europa – організацією, яка об’єднує близько 200 театрів і фестивалів із 34 країн”, – розповідає пані Євдокимова.

Театральний критик Юрій Хомайко помітив ще одну тенденцію: харківські театри, які ставили свої спектаклі російською мовою, можливо, з розрахунку на гастролі в РФ, зараз переклали їх українською.

“Бо хіба що в Одесу ще можна привезти російськомовний продукт, а в інших українських містах такі вистави збирають менше глядачів”, – каже він.

Антрепренер Михайло Бондаренко – один з тих, хто останні 20 років формували гастрольну афішу України. Він поки що не поділяє оптимізму своїх колег і вважає, що харківські державні театри ще не на тому рівні, на якому хотілося б.

Театр

“Ніяк не знайде свій шлях драмтеатр імені Пушкіна. На щастя, там з’явилася молода режисерка Ольга Тарутя-Прасолова, однак її постановки – це поки що калька з інших історій. Театр імені Шевченка з приходом режисера Олександра Ковшуна намагається робити більш-менш європейський продукт. Це ще не рівень Жолдака, але вже певний прорив”, – вважає пан Бондаренко.

Втративши можливість запрошувати артистів з РФ, Михайло Бондаренко продовжив працювати з визнаними українськими майстрами: Адою Роговцевою, Анатолієм Хостікоєвим, Богданом Бенюком, Наталією Сумською, Національним театром Франка, театром “Сузір’я”.

Всі вони, як каже пан Бондаренко, “завжди могли змагатися за касу з росіянами”. Але згодом він відкрив також нові для харків’ян імена.

“У нас є сучасний український театр. Ірма Вітовська, Ростислав Держипільський (Івано-Франківськ), Максим Голенко – Дикий театр, Стас Жарков – театр “На Лівому березі”, – ці прекрасні талановиті люди зайняли нішу, де колись панували росіяни”.

Харків'янка
Image captionХарків’янка Галина каже, що не надто постраждала через відсутність російських артистів

Що кажуть глядачі?

Поспілкувати з глядачами я вирушила до Харківського Оперного, де проходила прем’єра балету “Містерії Пандори” на музику Вагнера.

Харків’янка Галина каже, що в театри та до філармонії ходить 2-3 рази на місяць.

“Сказати, що я сильно постраждала через відсутність російських артистів, не можу. Улюблений співак Муслім Магомаєв уже помер, ще я Пугачову та Лещенка люблю, але їх ми теж тільки по телевізору бачили, бо квитки на їхні концерти і до війни були недоступними. Ось невдовзі італієць Сафіна приїздить. Квиток, вибачте, 800 гривень. Хіба може пенсіонер собі таке дозволити?”, – каже жінка.

Харків
Image caption”Те, що майже нема гастролерів з Росії, практично не помітили, бо не дуже на них і ходили”, – кажуть театралки Олена і Вікторія

“Ми театри відвідуємо майже щомісяця, – хваляться театралки Олена і Вікторія, – любимо нашу оперу, театр Шевченка. Те, що майже нема гастролерів з Росії, практично не помітили, бо не дуже на них і ходили”.

“У театрі буваємо 3-4 рази на рік, – повідомила Марина, тримаючи в руках гарний дизайнерський букет. – Репертуар нас цілком влаштовує. Харків тут на висоті. За російськими зірками не надто побиваємося, своїх вистачає, хоча певний дискомфорт є. На кого б я точно пішла, навіть не скажу. Я взагалі не фанат. Просто люблю все, що красиве, талановите”.

Лише одна глядачка невдоволено пробурмотіла: “О, це – болюча тема”, і просто втекла. Схоже, що поціновувачі російських гастролерів до харківських театрів тепер просто не ходять.

Обо мне - city.successful@gmail.com

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *