Як у Харкові знімали Дау: спогади учасників

Як у Харкові знімали Дау: спогади учасників

Фільм «Дау» — один з наймасовіших кінопроектів сучасності, нині у Франції саме триває його прем’єра.
Джерело: https://www.bbc.com/ukrainian/features-47231717

З Україною картина про великого вченого Льва Ландау пов’язана беспосереднім чином. По-перше, український мінкульт, серед інших, виділяв гроші на зйомки, а, по-друге, майже три роки у Харкові знімали частину кінострічки.

З 2008 по 2011 заради потрібних кадрів у Харкові гримували цілі вулиці міста під старину та підтримували справжнє наукове містечко — найбільшу декорацію на теренах колишнього СРСР.

«Я не дам свою автівку заперти на дах»

Автівка, велосипед та Олександр Осєтров
Image captionОлександр Осєтров і велосипед німецької марки «Міфа» 30-х років

«Ось наші засіки», — двері ангару відчиняє голова харківського клубу раритетної техніки «Самоходъ» а під час зйомок — асистент режисера з ігрового транспорту Олександр Осєтров. Залізні герої кінематографа ховаються на території одного з заводів.

Автобус ЗІС-8
Image captionАвтобус ЗІС-8, який планували знімати в сцені аварії за участі Ландау

Автобус «ЗІС-8», польова військова кухня та броньовик 1938 року виготовлення — все це стояло у планах зйомок фільму «ДАУ».

Польова кухня
Image captionПольова кухня, яку планували знімати в епізоді на території «Інституту фізичних проблем АН СРСР» під час війни

Та справжньою працьовитою залізною конячкою стала вантажівка «ЗІС-5».

«На нього одягали тент із написом «борошно» — перевозив борошно, згодом він із цим написом перевозив трупи, начебто розстріляних НКВС», — розповідає Олександр Осєтров.

Вантажівка ЗІС-5
Image captionВантажівка «ЗІС-5» брала активну участь у зйомках завдяки своїй автентичності

Ця автівка виявилася справжньою знахідкою для кіношників. Гарчання його оригінального двигуна звукооператори навіть окремо записували задля використання у фільмі.

Автентичність була основною умовою участі в проекті. Від клубу у зйомках брали участь 18 автомобілів, 3 мотоцикли та 1 велосипед. Найстаршим був мотоцикл 1914 року, наймолодшою — «Волга-21» 58-60 року.

Люди на мотоциклах
Image captionУ перервах між зйомками

Режисер фільму Ілля Хржановський був дуже чутливий до найменших дрібниць, каже Олександр Осєтров:

«Якщо в них сиділи люди, які брали тютюн, то крутили самокрутки, і ці самокрутки видавали людям, які палили. Також видавали і цигарки, не такі, як ми звикли бачити — велика квадратна коробка, вона з’явилася вже у 53 році, а вона була вузенька на 10-15 цигарок, ось вони робили таку коробочку. Склеювали, і якщо брався кадр, то цигарки виходили саме того часу. Хоча диміли вони інакше».

До техніки вимоги були ще жорсткішими. Вона не просто мала бути схожою, вона мала бути виготовлена у ті роки. Наприклад, майстри вісім місяців вишукували специфічне пласке скло на фари та довоєнну гума «Голіаф» для коліс: «На армійських складах ще були старі причепи, які майже не пересувалися, стояли на колодках, тому гума (колесна) якось збереглася. Гасати на них не можна, а ось проїхатися кілометр — можна. В той час починали все розпродавати. Польові кухні, причепи йшли на металобрухт, ось там нам і вдалося роздобути гуму старого зразка».

Механік і вантажівка
Image captionВантажівка ЗІС-5 на знімальному майданчику

Крила для вантажівок довоєнних часів довелося виготовляти самим. Знайти їх було нереально.

Зйомки у Харкові розпочалися восени 2008 року. Знімальний майданчик у той день простягся на 6 кілометрів. Вздовж усієї вулиці декораціями закрили рекламу, в ретро одягнені вуличні ліхтарі. Масовий рух утворювали більше півтисячі людей, транспорт завдяки спеціальним помостам рухався по колу.

Кожна сцена, розповідає Олександр Осєтров, могла зніматися по 10-15 разів і врешті-решт її переносили на наступний день, бо результат не влаштовував режисера. Бували дні, зізнається Осєтров, коли дуже хотілося вилаятися та все покинути. Знімали за будь яких умов. Іноді через режисера страждала і раритетна техніка. У багнюці, яку розвели кіношники на харківському летовищі, аби зняти прибуття Лева Ландау до Харкова, у «Мерседеса» зламали задній міст.

Стара автівка на летовищі
Image captionНа летовищі під час зйомок прильоту Ландау в Харків

«Спеціально було завезено десь самоскидів п’ятнадцять чорнозему. Його полили зверху солярою і потім поливали водою. Вийшла ось така багнюка (десь на рівні коліна). І ось у цій багнюці мали йти люди з літака, мали їхати автівки. Нам довелося у цьому бруді одягати ланцюги на колеса, щоб машина змогла проїхати хоч якось. Та режисер бачив це так. Хоча льотчики казали — в такій багнюці літак не може злетіти», — каже керівник ретро-клубу.

Актори на летовищі
Image captionНа летовищі під час зйомок прильоту Ландау в Харків

Були і зовсім моторошні епізоди. В одному з епізодів за кіношним задумом легковик «Емка» мав на повороті якомога вище піднятися велотреком та вискочити якнайдалі за периметр.

«Це вже складно, та коли до того ще випав сніг, і все вкрилося льодом, це було ще складніше. Згодом сніг прибрали. Накидали листя, полили водою і сказали — так треба їхати. Я сказав — хто за це відповідатиме? Ми зараз розіб’ємо автівку. Коли ми домовилися робити все максимум безпечно, запустили людей (на трек). І люди ковзали між автівкою. Як ми їх не вбили я не знаю».

Університет Каразіна
Image captionХарківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, на даху якого мали знімати сцену «місто з висоти»

Та одному з режисерських задумів Олександр все ж таки сказав «ні» . Сцена називалася — «місто на висоті». Знімати її планували на даху Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Будівля розташована поряд з центральною площею і звідти видно майже все місто.

«Мені запропонували доставити машини на дах, де вони мають їздити, — пригадує Осєтров, — Це було серйозно — ми дах застелимо помостом, закатаємо, ніби це проїжджа частина, і так знімати ніби місто на долоні,і там їздять машини. Давай думати, гелікоптерами піднімати автівки на дах, крани там будувати. Я сказав: я не дам свою автівку заперти на дах».

Цієї сцени так і не зняли.

Знімальний майданчик втягнув у СРСР: суперечливий фільм про Ландау

Масовка, але не як у Гетсбі

Готуватися до зйомок «Дау» у Харкові на проекті почали за півтора року до початку роботи у місті. У пошуках необхідних облич обійшли усі навчальні заклади та заводи, зробили більше 180-ти тисяч знімків. Шукали типажі, найбільш схожі на людей 30-х — 40-х років ХХ століття. Актори масових сцен проходили кілька фотопроб та відбиралися комісією.

Тетяна Ландесман, зараз керуючий партнер PR-агентства, тоді працювала в одному із харківських ЗМІ і згадує, як при ній обговорювали зйомки:

«Мала зніматися якась сцена чи-то лазні, чи-то Водохрещі. Їх цікавили жінки з природньою рослинністю на тілі, включаючи ноги та пахви. Їм потрібно було знайти жінок, які б погодилися прийти до них у такому вигляді».

Потяг на знімальному майданчику
Image captionНа знімальному майданчику

Тетяні дісталася ключова сцена, яку знімали у декораціях, зведених у відкритому басейні «Динамо».

Але зйомки її розчарували: «Я ж йшла «зніматися у кіно», думала — зроблять мене красивою. Зачіска, макіяж, адже я точно пам’ятаю, як було у 20-ті. Та те, що вийшло з примірочної було жахливим, безформним, огидним. Як я зараз розумію, вони знайшли справжній одяг, білизну. Була колосальна кількість усього, включно з рукавичками. Якісь деталі, які завершували образ. В них дуже багато було зображень, як виглядали люди того часу. У фільмах ми бачили більш відшліфовані образи цих людей, все це ще було прикрашене моєю уявою. А тут жодного «Великого Гетсбі».

Жінка зізнається: «Згодом мені ще не раз телефонували, та я вже ні на що не погоджувалася».

Життя в минулому часі

Спорткомплекс Динамо
Image captionНа території спорткомплексу «Динамо» розташований відкритий басейн, де були декорації Інституту фізичних проблем АН СРСР

На вулиці Новгородській і досі стоїть будинок, розмальований у яскраві кольори. Колись це був відкритий басейн спорткомплексу «Динамо». Нині будівля закрита, на високому паркані попередження про відеоспостереження, на воротах — замок. Та через сніг все ще видніють залишки кіношного приладдя та розбитих декорацій.

Павільйон
Image captionВид на провулок Воробйова, декорації залишилися тут після зйомок епізоду до фільму «Дау»

Саме тут знаходився найбільший у колишньому СРСР знімальний майданчик. Площа павільйону займала 6 тисяч квадратних метрів. Тут було збудовано декорації «Інституту», прототипом якого був Інститут фізичних проблем АН СРСР.

У його стінах працював доцент кафедри фізики твердого тіла фізичного факультету ХНУ імені В.Н. Каразіна Роман Шурінов.

Роман Шурінов
Image captionРоман Шурінов під час зйомок фільму «Дау»

До кіно вчений потрапив випадково. Його угледіли помічники режисера, коли шукали акторів у масові сцени. Та згодом Шурінов знадобився саме як фізик-експериментатор.

Він був одним із перших, хто опинився у експериментальній лабораторії «Інституту». Такі, каже вчений, і зараз є в кожному науково-дослідному інституті. В них перевіряють на практиці теоретичні розрахунки, проводять експерименти та намагаються пояснити фізичні явища. Лабораторія декораційного «Інституту» також була чинною, але там працювали за графіком минулого. Відтворювали те, що їхні колеги вивчали та відкривали у другій половині ХХ століття. Усі апарати, з якими експериментували, мали бути зроблені науковцями у лабораторії.

«Суворо дотримувалися навіть випуску приборів за часом, — пояснює фізик. — Якщо якась електрична лампа,то вона мала бути випущена чітко 61 або 51 року. І нам потрібно було із цих деталей створити діючи установки, які б дозволили отримати результат».

Роман Шурінов з керівником
Image captionРоман Шурінов із своїм науковим керівником за фільмом

Кожен експеримент ретельно готувався та документувався. Метою всіх досліджень була енергія — пошук її альтернативних джерел. Найбільш вражаючим для вченого став експеримент з Ворденкліфською вежею. На початку ХХ століття Нікола Тесла мав на меті за її допомогою без дротів передавати енергію на відстань.

Через непередбачуваність наслідків науковці почали з невеличкого макета, який згодом сягнув п’яти метрів. Такими ж були і блискавки які ширилися того дня лабораторією, пригадує Шурінов:

«Він давав напругу на виході близько 15 мільйонів Вольт. Цей трансформатор нам вдалося запустити повністю відповідно теорії, як це проводив сам Тесла. Включили, і тут розряди двометрові, згодом — триметрові і все більше й більше! … Коли додавали потужність, гасло світло у всьому інституті. Нам телефонували та питали, що ми робимо у лабораторії. А ми випробовуємо трансформатор Тесли, де в нас горять всі розетки, вирубається електроенергія. Опісля чекаємо, допоки все це відновлять, спеціально виводять виділену лінію з електроенергії, щоб не було пов’язане з роботою інституту».

Будівля павільйону
Image captionКолишній відкритий басейн «Динамо», який у період зйомок «Дау» в Харкові перетворився на Інститут фізичних проблем АН СРСР

Після таких гучних експериментів вежу Тесли вирішили зводити вже за містом, але ідею так і не реалізували через непередбачувані наслідки.

На території декораційного наукового центру суворо заборонялася сучасність.

Стаття в газеті
Image captionУ газеті «Відомості університету», що випускалася в «Інституті», публікувалися статті та інтерв’ю фізика-експериментатора Романа Шурінова та інших вчених, задіяних на проекті

«Ми повністю заміняли всі елементи одягу відповідно часу і лише опісля могли пройти до «Інституту», — пояснює вчений. — Не було можливості навіть пронести мобільний телефон».

У зведеному декораторами науковому містечку можна було жити. Тут курсували свої гроші, своя преса та ідеологія побудови комунізму. Згодом, каже фізик, кіно для нього стало більш реальним, ніж звичне життя.

За два реальних роки зйомок Роман Шурінов прожив більше 20-ти кінематографічних. Подивитися, що ж таки вийшло з його акторської кар’єри планує цього тижня. Науковця запросили на прем’єру до Парижа.

Leave a comment

Send a Comment

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *