Успешный город

«Гордість Харкова – Валентина Гризодубова»: історія легендарної льотчиці

Валентина Гризодубова – легендарна харків’янка та відома льотчиця. У ті часи вона була чи не єдиною жінкою, яка встановила п’ять жіночих світових рекордів зі швидкості, висоти і дальності польоту, воювала на війні, займалася науковою і дослідницькою роботою в сфері авіатехніки. А ще обожнювала музику.

Про це пише Харківський аероклуб ім. В.С. Гризодубової ТСО України

Хвороба небом невиліковна: що відомо про льотчицю Валентину Гризодубову

Валентина Гризодубова народилася 27 квітня 1909 року в родині авіаконструктора та винахідника Степана Гризодубова і швачки-модистки Надії Комаренко.

Її головними захопленнями в житті були авіація, музика і бокс. Вона завжди була дуже ерудована: володіла німецькою і французькою мовами. У 14 років вона вже літала на планері. Валентина одночасно вступила до консерваторії по класу фортепіано та до Харківського технологічного інституту. У 19 років Гризодубова стала льотчиком-інструктором Тульського аероклубу «Добролет».

У жовтні 1937 року на літаках УТ-1, УТ-2 і АІР-12 вона встановила п’ять жіночих світових рекордів зі швидкості, висоти і дальності польоту. 1938 року вона однією з першою з жінок отримала звання Героя Радянського Союзу.

У 1942-1943 рр. 32-річна полковниця Гризодубова командувала 101-м авіаполком Червоної армії.

Після війни Валентина Гризодубова довгий час займалася науковою і дослідницькою роботою в сфері авіатехніки. Використовуючи свій авторитет, неодноразово клопотала на захист людей, які постраждали від репресій.

Померла Валентина Степанівна 28 квітня 1993 року в Москві.

Валентина Гризодубова завжди готувала себе до рекордів, незважаючи на критику та заздрість

У своїх інтерв’ю вона говорила, що хвороба небом невиліковна та що завжди вона готувала себе до рекордів. Адже тоді у цьому вона бачила сенс життя.

Однак на службі в армії їй було непросто. Вона писала з фронту про своє начальство: «Якби вони могли, то з’їли б мене живцем! Якщо «баба» взялася не за свою справу».

В 1999 році мерія підтримала створення меморіального музею-квартири сім’ї Гризодубових. В 1996 році на честь неї назвали Харківський аероклуб. А на Московському проспекті створили мурал «Гордість Харкова – Валентина Гризодубова».

Джерело