Успешный город

Елітну російську бригаду розгромили під Харковом: подробиці

З початку війни у боях у Харківській області було практично повністю знищено елітну бригаду російських військ. Історію розгрому бригади опублікувало видання The Washington Post, посилаючись на внутрішні документи бригади, які отримала в розпорядження, а також на дані, що раніше не розголошувались, надані українськими та західними військовими та представниками розвідки.

Крім того, журналісти на умовах анонімності поговорили і з росіянами, що вижили, з 200-ї окремої мотострілецької бригади. Це елітна бригада ЗС РФ, яка вважалася однією з найгрізніших у Росії. До вторгнення вона охороняла узбережжя Кольського півострова, де в холодних водах і підземних бункерах розташовані російські атомні підводні човни і ракети, здатні знищувати міста.

200-та окрема мотострілецька бригада була однією з перших частин, що вторглися в Україну 24 лютого, і вона мала штурмувати Харків. Але вже до травня підрозділ, “хитаючись”, відступав через російський кордон, відчайдушно потребуючи поповнення. Згідно з внутрішнім документом бригади, які отримав The Post від СБУ, до кінця травня у двох батальйонних тактичних групах “двохсотої” залишилося менше 900 солдатів, а командир бригади був тяжко поранений. Деякі з тих, хто зостався у складі підрозділу, значилися як госпіталізовані, зниклі безвісти чи «відмовники», які не бажають воювати. На думку військових експертів, на долю бригади вплинули не лише доблесть українських військових, а й сили, які зірвали плани Володимира Путіна, — повсюдна корупція в армії РФ, стратегічні прорахунки та нездатність Кремля зрозуміти справжні можливості своїх збройних сил чи збройних сил інших країн.

До вторгнення в Україну Кремль неодноразово залучав “двохсоту” для виконання пріоритетних завдань. Офіцери цієї бригади були в Сирії, щоб допомогти президенту Башару Асаду утримати владу, і, за словами українських офіційних осіб та звіту дослідницької агенції Bellingcat, цей підрозділ був таємно причетний до спроби Росії у 2014 році захопити території Донбасу. У січні цього року дві важкоозброєні батальйонно-тактичні групи зі складу 200-ї розпочали посадку на ешелони, що прямували до кордону з Україною. Солдат переконали, що вони прямують для участі в навчаннях, але о 3 годині ночі 24 лютого їм сказали, що “буде бій”. Вранці через кордон почала рухатися колона із приблизно 100 машин бригади. Вже до кінця дня кілька підрозділів потрапили в засідку, десятки солдатів було вбито або поранено, а техніку, включаючи танки та “Гради”, знищено або кинуто на узбіччях доріг.

За словами високопоставленого представника європейської розвідки, план ЗСУ був організований насамперед навколо захисту Києва, але він також передбачав, щоб кілька бронетанкових підрозділів, включаючи 92 механізовану бригаду, зосередили свою вогневу міць на захисті другого за величиною міста України — Харкова. Генерал-полковник Олександр Сирський, який згодом командував Харківським наступом, сказав нещодавно в інтерв’ю, коли його запитали про 200-ю бригаду, “вони дуже добре тікають”. За словами офіційних осіб, приголомшена опором українців, 200-та бригада провела наступні тижні, відбиваючи атаки та займаючи позиції на північ від Харкова. Саме на цій ділянці командира бригади, 44-річного полковника Дениса Курила, було тяжко поранено.

У штабі бригади були оприлюднені лише натяки на бійню. У середині березня губернатор Мурманської області Росії, в якій розташований гарнізон “двохсотої”, повідомив у мережі, що в Україні загинули троє солдатів і один офіцер, назвавши їх “справжніми героями”. Але це була лише невелика частина реальних втрат. Справжність документів, які одержали журналісти, підтвердили західні силовики. Згідно з ними, навесні і влітку йшлося про 892 військовослужбовців, які все ще “присутні” і прикріплені до двох батальйонних тактичних груп. А ці два підрозділи розпочинали із загальною чисельністю від 1400 до 1600 солдатів.

Українські командири описували бої, в яких солдати 200-ї бригади не брали участі чи не підкорялися наказам. У середині липня український розвідувальний підрозділ зробив аудіозапис криків командира російського танка у Граковому Харківської області на підлеглих. “Я вам маю показати, як вбивати українців? Я сам сяду в танк”, – кричав командир незадовго до того, як танк був знищений “Джавеліном”. Точних підрахунків втрат 200-ї бригади не оприлюднено. У публічних заявах уряду Мурманської області було визнано лише кілька смертей солдатів. Тим не менш, є й інші підказки про те, як війна відбилася на сім’ях військових у Мурманську. Наприкінці серпня там було ухвалено закон про безкоштовне харчування школярів, чиї батьки загинули або були поранені під час “СВО в Україні”. Таких дітей виявилося 1274.

Участь 200-ї бригади у боях у Харківській області завершилася у вересні, коли її було розгромлено під Куп’янськом під час контрнаступу ЗСУ, розповів полковник Павло Федосенко, командир 92-ї механізованої бригади української армії. За словами Федосенка, після цього від одного батальйону залишилися лише “фрагменти”, які мало схожі на кваліфіковані підрозділи, що вирушили в Україну сімома місяцями раніше. За даними українських військових, близько 70% техніки, у тому числі близько 32 танки та 100 автомобілів, було знищено або захоплено. “Потрібні роки, щоб відновити 200-ту”, – сказав, у свою чергу, високопоставлений представник європейської розвідки.

The Post вдалося поговорити з кількома солдатами із 200-ї бригади на умовах анонімності. Один із них, який лікувався у шпиталі після поранення, назвав себе “цивільною особою”.

“У мене є сім’я, діти. У мене навіть думки не було, що треба йти воювати, доки не прийшла мобілізація. Коли я лежав у лікарні, там були хлопці з Москви, прості хлопці, хтось працював в автосервісі чи ще десь. Їх просто вирвали з мирного життя і відправили “брати села”. Багатьох запевнили, що ми будемо в тилу, а не на передовій. А виявилося навпаки”, – сказав він.

Залишки 200-ї бригади зараз перебувають у Луганській області, за даними ЗСУ. За словами солдата, який зараз служить у підрозділі, він перебуває у стані занепаду, бійцям видали “розфарбовані каски зразка 1941 року та жилети без пластин”.

Тепер на Кольському півострові немає підрозділу, який мав захищати кордон Росії з Норвегією, країною НАТО, та з Фінляндією, яка тепер прагне вступити до альянсу.

“У Мурманській області у нас зараз оголені кордони. Там нікого не залишилося”, – сказав поранений солдат.

Переклад: https://www.sq.com.ua/ukr/novini/20.12.2022/elitnu-rosiisku-brigadu-rozgromili-pid-xarkovom-podrobici