Главная / Главное / Якщо вже скасовувати потяги з України до Росії – то спершу вантажні, а не пасажирські

Якщо вже скасовувати потяги з України до Росії – то спершу вантажні, а не пасажирські

Залізничне сполучення з Москвою припиняють. Українські соцмережі, передусім Facebook, пишуть про це так упевнено, ніби на пунктах перетину державного кордону залізницею вже розбирають рейки та ладнають блокпости, аби з боку держави-агресора їх не почали відновлювати партизани. Насправді ж йдеться поки що лише про ідею скасувати пасажирські потяги, озвучену міністром інфраструктури Володимиром Омеляном у ефірі одного з українських телеканалів. Непідписаний протокол про наміри сприймається вирішеним питанням, початок реалізації якого припадає на найближчий понеділок або на перше число наступного місяця. В Україні так завжди, коли наміри озвучує високопосадовець. 

Про реальні перспективи втілення намірів не говорить ніхто. Але саме до реальності планів припинити пускати поїзди до РФ і з РФ, хоч одним махом – уже завтра, хоч послідовно – вже із 1 січня 2019 року, запитань має бути найбільше. Наприклад, пан Омелян каже: розглядається варіант закриття залізничного сполучення з Москвою. Дуже добре, проте чому не з Санкт-Петербургом теж? Йдеться про один напрямок – чи про всі? Чи буде, зокрема, ліквідовано залізничний маршрут Львів – Москва і не менш популярний Івано-Франківськ – Москва — на п’ятому році фактичної війни? Галичани, які подають себе еталоном українського патріотизму й пишаються славними історіями опору російському окупаційному режиму, їдуть «на Москву» не воювати у ворожому тилу, а працювати на тамтешніх будівництвах.

Це – друге наріжне питання. Довкола нього у соцмережах схрещують віртуальні багнети вже другу добу. Наприклад, у політолога Кирила Сазонова відповідь є: йому начхати на українських заробітчан у Росії та їхню тяжку долю. Йому все одно, що буде з співгромадянами, котрі не зважають на війну та їдуть працювати у Федерацію. Дістануть проблеми – так їм і треба. З думкою не погоджується добрий десяток ФБ-активістів: мовляв, заробітчани все одно не мають роботи вдома, ще більше озлобляться на чинну українську владу й тікатимуть до Польщі. Створюючи проблеми для них, владці напередодні виборів роблять собі дешевий піар.

Так народжується третє питання. Гаразд, залізничне сполучення з РФ вдасться припинити. Що робити з автобусним та автомобільним? Російська агресія почалася 1 березня 2014 року з вторгнення в Крим – але попри блокпости приватні перевізники дотепер возять на окуповану територію відпочивальників із України. Рейси є, значить, вони вигідні. Після вторгнення російських військ на Донбас кордони не задраїли подібно до люків у підводних човнах. Не зробили цього й після офіційного визнання Росії державою-агресором. Усякий раз, як активісти соцмереж закликають до такого кроку, отримують різні аргументовані відповіді, чому закривати кордони й розривати дипломатичні стосунки з ворогом не можна. Через те нема гарантій, що озвучені паном Омеляном наміри колись втілять у життя.

Бо є ще четверте, найважливіше питання: а як буде з вантажними перевезеннями? Торгівля в Росією на вищих рівнях не заборонена досі. Більше того – її веде не лише приватний бізнес, ганяючи через кордон потяги з вантажем. Держава Україна дотепер закуповує щось у Росії і щось їй постачає, наповнюючи бюджет.

Про які товари йдеться, про який обсяг та обіг – зараз не важливо. Варто повторити й наголосити: рейси з Києва, Львова й Харкова до Москви й Санкт-Петербурга напевне можна скасувати на радість патріотам й на зло ворогам. Але вантажні перевезення не заборонить жодна, навіть найпатріотичніша за всю історію нашої Незалежності влада. Так само – з автобусами, котрі возять українців до Росії щодня й без перешкод. Адже в кожному такому випадку мова про бізнес-інтереси, а не про потреби заробітчан. Тому стежте за руками. Й починайте вірити лише тому високопосадовцю, котрий заговорить спершу про скасування вантажних потягів до Москви. І тим колегам у владі, хто його підтримає більшістю голосів.

Андрій Кокотюха 

Обо мне - city.successful@gmail.com

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *